Чому раніше золото куштували на зуб?

Зараз напевно нікому не спаде на думку перевірити справжність золота таким дивним чином. Але часті епізоди у фільмах про піратів, де вони намагаються вкусити монету з такою метою, – не вигадка режисера чи сценариста. У чому головний секрет цього? Навіщо випробовувати золоту монету на зуб? Щоб переконатися в міцності та твердості золота, достатньо провести нескладний експеримент, доступний кожному – спробувати зігнути будь-яку золоту прикрасу. Навряд чи ця витівка увінчається успіхом. Можна припустити, що раніше монети пробували на зуб саме з цією метою – справжнє золото мало зберігати форму. 

Але є невеликий нюанс: чисте золото (яке, до речі, не буває ідеально чистим на 100%) – один із м'яких металів. Отже, його можна деформувати, не докладаючи особливих зусиль. Виходить, коли ми бачимо, як герой мультфільму чи кіно пробує монету на зуб, то він очікує побачити на ньому вм'ятину як ознаку справжності? З чистим металом це могло б спрацювати, проте ще в період правління Тюдорів у Сполученому Королівстві та на території Америки монети карбували зі сплаву золота та міді.

Так гроші ставали набагато твердішими і довговічнішими.

 

Золотий соверен Генріха VIII

 У 16 столітті король Англії Генріх VIII ініціював проведення грошової реформи. З цього моменту всі довірені повинні були мати стандартний діаметр і товщину, вагу в пів тройської унції (1 унція = 31,1035 г) і містити 91,6% золота (решта – мідь).

Непоодинокими були спроби підробити гроші. Для цього свинцеві монети просто покривали позолотою зовні або змішували обидва метали. Щоб перевірити справжність, орієнтувалися на розміри та вагу, які порівнювалися зі стандартом. В результаті монета виявлялася або більшою, або легшою, оскільки золото хоч і м'який, але щільний метал. Більш успішними в цьому плані виявилися фальшивки, секрет яких полягав у тому, що їх робили із золота. Просто добували його нелегальними шляхами: спилювали невеликі шматочки справжніх монет; висвердлювали в соверенах крихітні отвори і ховали їх за допомогою молотка; довго трясли монети, щоб отримати мідно-золотий пил.

Цікавий факт: у Великій Британії монетний двір досі виробляє золоті соверени – близько 40 тис. на рік. Але як платіжний засіб вони не використовуються, а служать золотим запасом.

Справжнім «мисливцем» за фальшивомонетниками став Ісаак Ньютон. Будучи доглядачем Королівського монетного двору, він почав перевіряти справжність монет, використовуючи свої знання в галузі алхімії. Так Ньютон з'ясував, кожна п'ята монета – підробка. Він зміг вийти на найвідомішого фальшивомонетника, якого потім судили та покарали.

Чи можна визначити чисте золото на зуб? Деформований метал має лише два шляхи - або пристосуватися до такого впливу, або зруйнуватися. За певних умов золото здатне змінити свою внутрішню структуру. Оскільки чисте золото дуже м'яке і легко деформується, для цього достатньо сили стиснення щелепи людини.Проба на зуб пов'язана з тим, що при механічному впливі на метал у ньому з'являються так звані двійники (дефект кристалічної структури).

 

У процесі двійника кристал розділяється на дві частини, які дзеркально відбивають один одного. Причому це явище відбувається з характерним хрускотом. Ефект присутній також у олова, вісмуту та кадмію. Перевірити це можна на олові. При тиску воно видає "олов'яний крик" - звук, який чують при деформації металу. Цікавий факт: із чистого золота ювелірні вироби зазвичай не виготовляють. Найпоширенішими вважаються прикраси із золота 585 проби. Це означає, що вміст чистого дорогоцінного металу в них – 58,5%. Перевірка золота на зуб актуальна, коли монета справді із чистого золота. Сплав не матиме характерного хрускоту, оскільки має міцнішу структуру. Точніше, для цього потрібно більше зусилля, приблизно в кілька тонн. Звичайно, зуби такого надати не можуть.

 

Джерело:

https://kipmu.ru/pochemu-ranshe-zoloto-probovali-na-zub/