Дещо з історії писанки

Сьогодні розписані різнокольоровими візерунками пташині яйця, які називають в Україні писанками – невід'ємний атрибут великодніх свят. Для розпису, поряд з курячими, використовують гусячі, качині і страусині яйця. Вони більше курячих за розміром, тому такі писанки виглядають ефектніше.

А чи знаєте Ви, що

згідно споконвічним народним традиціям, що беруть початок ще до християнської епохи, для писанок, головний зміст яких – магічні, ритуальні і цілющі дії, використовувалися запліднені яйця курочок-молодиць першого весняного місяця-молодика.

Цікаво знати!

З давніх-давен, як в Великодні свята, так і для магічних ритуалів в дохристиянський період, активно використовувалися крашанки – варені яйця, пофарбовані в будь-який один колір. На Великдень, як правило, в червоний.

На всій території України і в наші дні масово поширений звичай вживати крашанки в їжу на світанку Великодня, після закінчення великодньої служби в храмах.

У дохристиянську епоху їх також застосовували в якості атрибутів магічних ритуалів. Вважалося, що вони володіють цілющою силою. Хвора людина носила крашанку на шиї, підвішеною на нитки. За язичницьким повір'ям вона, вбирала в себе його хворобу. На новосілля над дверима вішали амулети з червоних крашанок в обрамленні колосків пшениці.

Чому саме яйцю з самої давнини у слов'ян відводилася роль "посередника" між людиною і навколишнім його всесвітом?

Сприйняття Всесвіту співвідносилося у наших предків з образом Світового Яйця, а з усіх птахів саме курка відповідала образу Божественного Птаха, що його зародила.

У той же час в світогляді слов'ян був присутній і інший міфологічний архетип – Світове дерево. Його символіка постійно зустрічається в узорах писанки.

Варто зазначити!

Якщо говорити саме про писанку, то щоб зберігати магічні властивості, яйце-оберіг має бути тільки живим. Вміст яйця видаляється лише тоді, коли робота повністю завершена.

Важлива інформація!

 Для виробництва писанок в старовину використовувався чистий бджолиний віск, живий вогонь воскової свічки, рослинні барвники. Особливу роль відводили воді, на якій замішували фарби. За нею ходили до настання зорі, мовчки, потай, брали з 7 джерел або там, де 3 потоку зливаються в один. Така вода називалася у слов'ян непочатою, або «німою».

Цікаві факти!

У стародавніх народних традиціях - розписувати писанки протягом всього року.

В очікуванні немовляти, господиня розписувала їх яскравими квітами і птахами, що символізують чистоту і красу душі, яка ось-ось з'явиться світові.

Для багатого врожаю в першу і останню борозну поля закопували писанки з орнаментом з пшеничних колосків і землеробськими сюжетами.

Декілька цікавих фактів про писанку:

Писанки були своєрідним оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни.

Схована під стріху писанка оберігала житло від пожежі;

закопана під поріг хати, вона охороняла від злих духів;

захована в хаті між мисниками, допомагала у ведені господарства, оберігала рід від всілякої напасті;

дівчата вмивалися водою, в якій лежала писанка, щоб бути привабливими;

знахарки використовували писанки для лікування всіляких недуг, чарування та закликань.

Боячись злого око, від якого писанки могли б втратити силу, їх не писали гуртом. Кожна жінка писала писанку сама і, як правило, ввечері, щоб до хати ніхто не зайшов і не наврочив.

Жінки і дівчата готувалися до цього обряду заздалегідь. Вони мали упорядкувати думки, викинути зло із серця та налаштуватися на святу дію. Тільки із за таких умов виходила гарна, без похибу писанка.

З випорожнілих писанок виготовляли так звані голуби, додаючи з кольорового паперу хвіст, крила, а голову робили з тіста. Цими голубами та писанками, нанизаними на шнурочки, прикрашали житло, насамперед поблизу ікон.

В Україні й дотепер писанка функціонує у християнськообрядовому дійстві. Червоні яйця пишуться під час великоднього посту, але в різних регіонах України це роблять по-різному, залежно від місцевих традицій. 

Їх могли писати протягом усього великоднього посту або тільки в останній його тиждень, особливо в чистий четвер. 

У деяких селах Західної України писанки починали писати на сам Великдень після обіду. 

Закінчували писати теж по-різному. Переважно це було у Страсну суботу, але, наприклад, на Львівщині писали і після Великодня, аж до Провідної неділі, а в деяких селах і до Зелених свят.

Зрештою, писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя!