Цікаві постаті в історії України

Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотаринзький

Вільгельм Франц Габсбург – Лотарингський, син ерц-герцога і тосканської принцеси, по волі Господній усе життя присвятив Україні – землі, де провів своє безтурботне дитинство.

Коли йому було 13 років, його сім’я переїжджає з адріатичного узбережжя до родинного маєтку в м. Живець на Західній Галичині (сучасна Польща). Батько вважався одним із кандидатів на майбутній польський престол і хотів також, щоб сини думали про польську корону. Втім, Вільгельм не був у захопленні від батькових планів.

Українська тема супроводжувала Вільгельма фон Габсбурга з 17 років протягом всього життя. Після вступу до імператорської військової академії він починає вивчати, окрім інших, українську мову. Пізніше, у 1915 році й у розпал Першої світової війни – молодим лейтенантом відправляється на східний фронт командувати ротою 13-го полку уланів, який рекрутувався переважно з українців Золочівського повіту (нинішня Львівська область).

Командував українською сотнею. Згодом – армійською групою, до складу якої належав легіон Українських січових стрільців. Розмовляв українською, під одностроєм часто носив вишиванку, яку йому подарував один із підлеглих. За це отримав прізвисько Василь Вишиваний.

З початком першої світової, Віллі – Василь Габсбург – Вишиваний починає свою військову кар'єру і проходить шлях від командира уланської сотні до одного з керівників ОУН – УПА. Разом з українськими вояками він розділив тягар боротьби за Україну. Свою поетичну збірку «Минають дні...» з 23 віршів присвятив українським січовикам: «Борцям, що впали за волю України».

В той же час він випускав у Відні газету "Соборна Україна", чим заслужив повагу як серед пересічних галичан і полісян, так і серед європейського естеблішменту тих часів.

 

Принц також був чудовим поетом. Його збірку "Минають дні" можна і сьогодні знайти у наукових бібліотеках наших міст.

Після укладення так званого Берестейського миру в лютому 1918 року Вільгельм на чолі групи австрійських військ, куди входив також легіон УСС, відправляється на південь України для підтримки УНР у боях з більшовицькими частинами. Згодом його війська стали гарнізоном на Запоріжжі біля Січі на Хортиці – колиски українського козацтва.

"У той час Вільгельм перебував на своєму політичному піку. Він був дуже класним у спілкуванні з українцями: він говорив українською, що люди дуже любили, він був простим – і українці сприймали його як свого. Також він турбувався за населення на підконтрольній території й намагався проводити політику "українізації"… Він був дуже популярний", – стверджує американський історик.

Вільгельм Габсбург, як член імператорської родини, автоматично став членом сенату. Там він познайомився з українськими парламентарями, зокрема з Євгеном Петрушевичем.  

 До кінця життя Василь Вишиваний вважатиме себе українцем. Після поразки Української революції він житиме у Відні. Там його 1947-го заарештує радянська секретна служба СМЕРШ. Згодом  Вільгельма Габсбурга перевели до Лук'янівської в’язниці Києва. Йому інкримінували шпигунську діяльність із західними державами, союзниками СРСР по антигітлерівській коаліції, та звинувачували в зв’язках з ОУН.

Допитували його російською, він відповідав українською. Вирок – 25 років таборів. 18 серпня 1948-го Вільгельм Габсбурґ помер від туберкульозу у Києві в Лук'янівській тюрмі у в’язничній лікарні. Похований на Лук’янівському цвинтарі

Помер, як український патріот, хоча української крові в ньому не було жодної краплини.

До Дня вишиванки в Києві приурочено відкриття пам’ятника Василю Вишиваному (Вільгельму фон Габсбургу)