Історія музею Ханенків

Читачам може бути цікаво

Історія Музею Ханенків сягає 1870-х років, коли Богдан Ханенко (1849-1917) у 25-річному віці узяв шлюб із Варварою Терещенко (1852-1922).  Молоде подружжя захопилося ідеєю власного художнього зібрання.

Сам Ханенко Богдан Іванович - уродженець Сіверщини, нащадок відомого дворянського роду Ханенків, отримав правничу освіту у Москві. На час одруження молодий адвокат Богдан Ханенко вже був захоплений світом мистецтва. Член петербурзького Товариства заохочення художників, завсідник зібрань митців, колекціонерів і меценатів, він уже мріяв про власну художню колекцію. В душі дружини його задуми знайшли найщиріший відгук.

Його дружина Варвара Ніколівна Ханенко (Терещенко) - донька відомого і заможного цукрозаводчика, мецената, філантропа, колекціонера Ніколи Артемовича Терещенка. Лише в Києві на рахунку старших Терещенків, їхніх дітей та онуків – левова частка закладів соціальної та культурної сфери: лікарні, притулки, університети, училища, гімназії, музеї, храми…. Коштом Терещенків постали нинішній Охматдит та Політехнічний інститут, будівлі Національного художнього музею та Театру оперети, Театрального та Транспортного університетів, Інституту психологі, тощо.

За 40 з гаком років співжиття Богдан і Варвара Ханенки зібрали в своєму київському особняку та у петербурзькій квартирі десятки тисяч мистецьких та  історичних раритетів, а також, сформували одну з найбагатших в тодішній Російській імперії приватних бібліотек з мистецтва. Ханенки були "одержимі" мистецтвом і колекціонуванням. Вони часто і багато подорожували Європою, відвідували аукціони й приватні колекції. Керувалися порадами провідних знавців історії мистецтва. Вони у запалі стежать за подіями на художньому ринку, виписують нові художні видання, листуються із знавцями та дилерами, часто подорожуючи, відвідують антикварні крамниці.

У 1880-х Ханенки оселяються на постійно у Києві та перевозять сюди основну частину своєї колекції. Наприкінці десятиліття постає елегантний триповерховий особняк-палац по теперішній вулиці Терещенківській. За декілька років завершується художнє оформлення внутрішнього простору дому, і вже чимала на той час мистецька збірка обіймає призначене їй достойне місце.

«Музей должен быть не только собранием образцов, но, как указывает само название музея, он должен быть жилищем муз, т.е. должен одновременно быть и школою, и храмом, священным местом, куда должны стекаться все для изучения прекрасного и поклонения красоте, чтобы потом, в жизни, понимать и любить красоту». (Богдан Ханенко, 1904 р.)

 
Записано із джерела https://spadok.org.ua/muzeyi/natsionalnyy-muzey-mystetstv-imeni-bogdana-ta-varvary-khanenkiv