Чому  вишиванка така дорога українцю?

 ПРО ВИШИВАНКУ

Чому  вишиванка така дорога українцю?
Чому на сорочці той мак найдорожчий йому?
Чому розсип хрестиків, зшитий рукою умільця,
Вшивається в душу, як нитка лягає в канву?

Чому полотно, що ткане із прядених ниток,
Що зроблені з льону, що виріс на рідній землі,
Майстриню схиляє над п’яльцями довго сидіти,
Фарбовані жилки ладнати на білому тлі?

Щоб потім цей витвір потрапив до рук патріота.
Можливо у спадок, а декому як сувенір.
Щоб ця досконала, майстерна, мистецька робота
Вдягнулась на свято, як гарний, святковий мундир.

Так, дійсно,  вдягати сорочку за честь патріоту.
Вдягати — на себе. Носити — глибоко в собі.
Червоний — несе в ній любов. А чорний — скорботу.
А разом це суміш народного щастя й журби.

Це прояв колись пережитого предками болю,
Розказаний у візерунках для всіх поколінь.
Це втілення міцності духу, любові до волі.
Найбільше з надбань і найбільш важливіше з творінь

Це ще один привід пишатись, що ти — українець.
Нащадок князів, і славетних бійців-козаків.
Це спосіб усім показати, що ти — не чужинець.
І знаєш всю сутність та значення цих кольорів.

Тож саме тому вишиванка і стала такою
Священною річчю впродовж довгих років,
Такою важливою та надзвичайно близькою,
Частиною пам’яті й спадщини наших батьків.

Сергій Мостюк

За матеріалами: http://www.poetryclub.com.ua/    

 Але в усі часи з вишивкою було пов’язано чимало зворушливих історій. Одну з таких я пропоную вашій увазі.

Віра й вишивка як ліки від війни

Саме робота з бісером, упевнений учасник АТО Андрій Слюсарчук, допомагає йому зцілювати душу і тіло  (обов’язково тисніть на посилання)

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/vira-j-vishivka-yak-liki-vid-vijni/  

Якщо людина хоче вишивати

Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час...
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
Якщо людина хоче вишивати,
Побачить в цьому радість і красу.
І по узорах буде мандрувати,
І вишиє на квіточці росу,
І створить диво, первозданну казку,
Їй усміхнеться сонечко в вікні,
Бо відіб’ється і любов, і ласка
У хрестиках на білім полотні.
(Надія Красоткіна)