Поезії до Свята

Надія Красоткіна

Світле свято — Покрова

От і свято Покрова —
Вкрита листом дорога.
Пожовтіла діброва,
А на серці тривога.
Бо пташки відлетіли,
І усім не до співу.
Та й садки спорожніли,
І туман впав на ниву…
А сьогодні, у свято,
Так красиво і світло,
І тепла ще багато,
І на серці розквітло.
Срібні роси повсюди,
Дивина на світанку.
То ж на свято йдуть люди,
Скрізь цвітуть вишиванки.
Ой, розкішні ці шати
Завжди будуть у моді.
Хоче серце співати,
Та війна йде на сході.
Там і холодно, й страшно,
Там стріляють гармати.
Б’ються хлопці відважно,
Вдома журиться мати.
Ти візьми їх в обійми,
Матір Божа рідненька!
Щоб вернулись живими,
Щоб не плакала ненька.

І накрий їх покровом
Доброти і любові.
Щоб вернулися діти
Всі живі і здорові.
Світле свято — Покрова.
Вкрита листом дорога…
Пожовтіла діброва…
А на серці тривога.

У нас є сила і воля

Вітчизну захищати всім потрібно,
Бо, наче мати, в нас вона одна.
Щодня, щомиті, а не принагідно,
Сьогодні от у нас іде війна —
Московські розв’язали супостати,
Щоб захопити море і луги.
Схотілось їм до рук своїх прибрати,
Усе, що є в нас: ріки, береги,
Поля родючі, і ліси чудові,
Заводи наші, села і міста.
Все українське знищити в основі,
Та от задача не така й проста,
Як їм на думку спало чи здалося,
Бо в українців сила й воля є!
Нам бачити їх кривду довелося,
То ж ми тепер не віддамо своє!
Бо ми народ! У нас є воля й сила
І землю ми свою захистимо.
А боротьба нам душу воскресила
І ми себе в образу не дамо.

Не зазіхай

На рідній батьківській землі стою
І кривдити її я не дозволю.
Так, Україну я люблю свою
І маю виплекану волю,
Що здобули мої батьки, діди
І прадіди в бої ходили.
Я ворогів не пропущу сюди,
Знайдуть вони свої могили.
Бо це мій край, моя земля,
Мої поля, сади, городи…
То ж згинуть прихвосні з Кремля
До України на підході.
Ми встанемо за рідний край
Всі як один і навіть діти.
Ти, підлий ворог, так і знай —
Не будеш ти у нас радіти,
Бо ми вкоротимо твій шлях —
Ця істина усім відома!
І ти відчуєш справжній жах,
Двохсотим будеш ти удома.
То ж на чуже не зазіхай,
Живи якось в своїй квартирі…
І рідне поле засівай,
Й з людьми попробуй жити в мирі…