29 березня 1881 народилася чудова українська дитяча поетеса

Марійка Підгірянка

(справжнє ім’я Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська).

                                             
Майбутня поетеса Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська народилася в звичайній селянськй родині. У сім’ї було п’ятеро дітей.

 Її дідусь був священником. Саме він навчив Марійку читати і писати. Його домашня бібліотека стала справжнім “університетом” в її житті.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mariyka-pidgiryanka-tsikavi-fakti

Перші вірші почала писати з 13 років, але польською мовою. Згодом почала писати українською.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mariyka-pidgiryanka-tsikavi-fakti

Марійка Підгірянка самотужки оволоділа такими мовами: українською, російською, польською, чеською; читала грецькою, латинською та італійською.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mariyka-pidgiryanka-tsikavi-fakti

 З дитинства мріяла стати вчителькою. Але батьки не могли оплатити її начання. Марійка завершила двокласну школу. А далі — самоосвіта.

Дівчина вчилася самостійно – екстерном закінчила 8 класів, а потім екстерном закінчила  жіночу вчительську семінарію у Львові.

 У 1900 році екстерном успішно склала іспити у вчительській семінарії Львова, отримала диплом на право викладати в школі.

Під час Першої світової війни чоловіка забрали на фронт, а Марійка з дітьми потрапила у спеціальні табори для переселенців у містечку Гмюнді (Австрія). Про всі жахіття перебування там пізніше написала в поемі «Мати-страдниця».

У 1919—1928 роках сім’я Домбровських проживала на Закарпатті. Разом із чоловіком Марійка навчала дітей, її щирі мелодійні вірші допомагали запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювати явища природи. Провадила українську просвітницьку роботу, за що чеська влада звільнила її з посади.

Якийсь час давала приватні уроки онукам Івана Франка Тарасові й Миронові, про яких написала спогади. Писала: «Франчата були збиточні».

На схилі літ Марійка Підгірянка багато писала для внуків: лічилки, загадки, вірші-задачки, казки, а підписувалася «бабця Клапця».

                                          
Більшість дитячих віршів та загадок написала для своїх онуків

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mariyka-pidgiryanka-tsikavi-fakti

 
 Поетеса все життя творила оду Природі. Краса прикарпатського краю лягла в  основу її літературного псевдоніму.

 З її творчої спадщини б'є вічне джерело любові до дітвори, до рідного краю. Вона вірила, що тільки на підвалинах щирої людської любові проростає національна гідність і втримується державність.

 Всіх, кому не байдужа доля і творчість Марійки Підгірянки запрошуємо прочитати її вірші.

                                   
 Ліс

Шумить верхами буйний ліс –
Дуби, берези, буки.
Співає сойка, свище дрізд
І воркотять голубки.

Стрибає білка по верхах,
Дітей зозуля кличе.
Вітрець шепоче в галузках,
В ярку потік мугиче.

Цілує сонечко листки
У ніжній, теплій ласці,
Гриби наділи шапочки
Так само, як у казці.

 

Пробудилася бриндушка

Пробудилася бриндушка:
день-дзень!
Смійся, квітко-подружко,
вже день!
Пробудилася пташка:
ціт... ціт...
Встань же, люба дитинко,
ледь світ!
Глянь же, сонечко ясне встає,
встає,
Все на світі прекрасне
дає:
Дає радість і силу
ураз,
І ту весноньку милу –
для нас!

 

Гостинна хата

Тесляре, тесляре, збудуй мені хижку
В зеленім садочку, в квітучім затишку.

Змуруй мені, муляре, піч та й рівненько,
Щоб в хаті зимою було всім тепленько.

Ти справ мені, столяре, двері й віконця,
Поріг від дороги, а вікна до сонця.

А ти мені, скляре, встав скло ясне в рамку,
Аби мені сонце світило від ранку.

Ковалю, ковалю, зготов мені ключик,
І сильні завіси, й замочок блискучий.

Я буду раденько замок відмикати,
Щоб ви не минали гостинної хати.

  

Тихий вечір

Тихий вечір, тихий, красний.
Над горами місяць ясний
Пасе зорі, завертає,
На трембіті виграває.

Ходить місяць аж до ранку,
Зоря вийшла на полянку.
Ой місяцю-місяченьку,
Зганяй зорі помаленьку.

 Розмова з місяцем

("Ой місяцю, місяченьку")

Ой місяцю, місяченьку,
Срібнолиций стороженьку,
Що сторожиш ти?
Я сторожу цілу нічку
Гай і поле, ліс і річку,
І сільські хати.

Ой місяцю, місяченьку,
Срібнолиций стороженьку,
Хто є в тих хатках?
Там сплять діти в колисочках,
Сон цілує їхні очка,
Бачать мрії в снах.

Ой місяцю, місяченьку,
Срібнолиций стороженьку,
Про що мрії ті?
Про край рідний, край єдиний,
Про майбутнє України
Снять діти малі.

Ой місяцю, місяченьку,
Срібнолиций стороженьку,
Чи здійсняться сни?
Стануть діти підростати,
Для народу працювати –
І здійсняться сни.