Читацькі вітрила

Берегиня – богиня добра, захисту людини

Берегиня – це істота східнословянської міфології. Зазвичай згадувались у множині. Точні функції берегинь залишаються дискусійними, оскільки джерела про них вкрай уривчасті. Берегині згадуються в писемних пам'ятках XIV—XV ст., популяризовані фольклористами в XIX—XX ст. Про берегиню згадується й у «Велесовій книзі».

Зі стародавніх джерел невідомо практично нічого про те, які особливі риси та заняття притаманні берегиням, оскільки в таких джерелах згадується лише їхня назва.

Зображення чотирирукої, навіть шестирукої берегині можна бачити на деяких археологічних знахідках із бронзи.

У найдених найдавніших орнаментах писанок богиня Берегиня зображена обов'язково з піднятими догори руками.

Храм великої богині стоїть посередині неба-сонця, на вівтарі якого богині-діви підтримують вічний вогонь, а боги щодня приносять їй жертви - найкраще вино, хліб, фрукти та городину.

Зображали Берегиню(або берегинь) наступним чином:

1. Зовсім юна дівчина в білому одязі, зі світлим волоссям і блакитними очима.

2. Казкова красива дівчина з зеленим волоссям.

3. Красива зеленоока жінка, що дарує слов'янкам родючість та захист.

4. У вишивці зображували жінкою з піднятими руками на знак захисту, ногами у вигляді коріння, що символізує стійкість та силу від Роду.

5. Символ – ромб із крапками, інші ромби, а також ляльки-обережниці.

У літературних описах та образотворчому слов'янському мистецтві Берегиню «малювали» із спокоєм та умиротворенням на обличчі. У її руках неодмінно буде завжди або квітка (або вінок із трав і квітів), або колосок, або шляхетний птах.

День Берегині шанується слов'янами 15 липня

(У християнській традиції - Петрова Матка, або Матінка Сира Богородиця). У цей день вшановується пам'ять морозу. У цей день відкладалися всі роботи, особливо припиняли покіс. Вранці чи вдень у полі, у ліс, на річку несли розшиті рушники та частування. Все це розкладається і пропонується як треба Богині Берегині роду, або духам-берегиням. Молоді дівчата та жінки дуже любили потім вмиватися та цими рушниками втиратися. Вважалося, що так їм додається більше сил, здоров'я та краси.

Слов'янська міфологія визнає, що Берегиня – образ збиральний, але має потужну персоніфікацію, виражену у деяких слов'янських божествах – богинях.

Деякі дослідники вважали берегинь наближеними до русалок.

Цікавою є версія, що берегиня (перегеня) – це не міфологічна істота, а роль, яку виконували жінки в обрядах в час обжинків. Перегенею на Черкащині називали дівчину, підперезану червоним поясом, іноді з вінком на голові, що несла квіти чи ложки на чолі процесії молоді (ішла пішки або її несли на руках хлопці) до будинку пана після роботи в полі аби отримати платню. Перегенею обиралася найпрацьовитіша дівчина.

Символом берегині є родинне багаття, в якому людина знаходить мир, спокій, любов і високу мораль. У першу чергу богиня Берегиня у хаті освячує піч. В оселі піч не лише осередок тепла, а духовний символ, вісь сімейної життя, що згуртовує та оберігає рід та родовід.

Рушники із зображеннями Берегині вивішувалися над вікнами та дверима захищаючи домівку від чорних сил. Невеликі глиняні або мідні обереги із зображенням Берегині захищали відкриті місця тіла, а тому їх носили на грудях. Образ Берегині вирізьблювався на лиштвах віконниць, дверях, щоб уберегти оселю від проникнення злих духів з боку двору.

Берегиня – це мамина пісня, що любов'ю, вірою та красою лине з Вірію-Раю колядками та щедрівками, веснянками та гаївками, купальськими та іншими піснями.

Квітка, колодязь, журавель у небі, бабусина вишиванка, дідусева казка, вірність, віра, любов – це все священний вогонь душі Берегині

У сучасній українській культурі берегиня часто описується як стародавня богиня – покровителька дому, дух-захисник або уособлення материнства, жіноцтва. Берегиня набула популярності в українській культурі у 80-х роках ХХ століття. Василь Сухомлинський видав народознавчу книгу «Берегиня» (1987), а Василь Рубан написав однойменний роман (1994). В 1995 Скуратівський заснував етнографічний часопис «Берегиня».

Український письменник Сергій Плачинда, укладаючи «Словник давньоукраїнської міфології», зарахував берегиню до «давньоукраїнських богів» і стверджував, що її зображення трансформувалося в зображення тризуба.

В Києві біля Майдану Незалежності існує мурал «Берегиня». Берегинею іноді називається скульптура жінки, встановлена на верхівці Монументу Незалежності в Києві.

Скульптура «берегині» на верхівці Монументу Незалежності, Київ

Безгрішною і вільною народжується людина, а воля – це і є Берегиня! Ніякі сили зла не здатні здолати віру, пісню, родовідну пам'ять і волелюбний дух народу, якщо його віра щира і благословенна на святій Матері-Землі. Немає віри, вищої від любові Берегині до свого народу.

Тільки Берегиня – богиня добра і захисту людини, здатна оберігати оселю, всю батьківщину, а заразом і весь родовід від чорного мороку зла.