Читацькі вітрила

Повертаючись до історії Масляної в Україні

Масляна символізувала прихід весни та пробудження природи. Древні слов’яни відзначали “проводи зими” та початок весни і весняного землеробства. В цей день вшановували Сонце, яке несло тепло і пробуджувало природу, тому й готували жертовний хліб, схожий на це небесне світило – млинець.

З історії свята

Перші згадки про Масляну в календарях наших предків датуються ІV ст. н.е. (до речі календарі із села Ромашки Київської області та із Лепесівки – сучасної Хмельницької області). Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства князем Володимиром у 988 році. Зважаючи на велику популярність масничних обрядів та їх значення для народу, Православна Церква не відштовхнула народні традиції, а раціонально, з розумом використала.

Найбільш активного святкування Масниця набула у IX—XII століттях, в часи і на теренах Київської Русі. Колодій збігався в часі із Сиропусним тижнем, останнім тижнем Масниці. Це останній напередодні Великого посту тиждень, коли можна було справляти весілля.

Коли святкують Масляну?

В дохристиянські часи Масницю святкували в період весняного рівнодення, що підтверджують знайдені древні календарі. Та з приходом християнства у Київську Русь, частування млинцями було перенесено на більш ранній термін, поступившись своїм споконвічним місцем Великодню.

Проте в наш час сирна седмиця не має чіткої дати святкування, адже залежить від найголовнішого християнського свята Великодня та передує семитижневому посту. Сім днів поспіль дозволено вкушати масло, рибу, яйця та молочні продукти. Така їстівна розкіш відобразилася у назві свята – Масляна.

Чиє це свято?

Сьогодні в Інтернет-просторах можна зустріти дебати – Масляна є більш українським чи більш російським святом? Зважаючи на язичницьку історію походження, відповідь очевидна – перш за все, це древньослов’янське свято, зароджене на території нашої Батьківщини. А ми, українці, є спадкоємцями традицій Київської Русі. Отже Масниця – наше культурне надбання, незалежно від особистих релігійних переконань – християнських чи язичницьких.

Обрядова їжа на Масляну

Прихід весни ототожнювали із Сонцем, тому на Масляну готували обрядовий хліб у формі кола – млинець. Стародавні слов’яни вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем вони з'їдають частинку тепла і могутності небесного світила. На Русі млинці готувались в круглих глиняних пательнях із зубчатими краями й прокресленим по глині хрестом – знаком сонця.

Вареники вважаються символом Місяця, тому що своєю формою нагадують його обриси. Свого поширення ця страва набула на території України у період козацтва. Беручи до уваги мінімум півтора тисячолітнє походження свята та відсутність вареників у меню давніх слов’ян, традиційною стравою Масниці являються саме млинці, а вареники увійшли в традицію лише в останні століття.

Хоча, за іншими джерелами, вареники були головною стравою на Колодія. Зазвичай їх готували з сиром і обов’язково щедро змащували вершковим маслом. Звичай приготування вареників існував ще за часів Трипільської культури, тобто задовго до часів козаччини.

Млинці ж, навпаки, у язичницькі часи були неодмінним атрибутом святкування Масниці та Весняного сонцевороту – поворотної точки, що символізує перемогу денного світла над довгими зимовими ночами. Недарма кажуть: "Без млинця - не Масляна".

Масляна чи Колодій?

Масляна – архаїчне свято, що мало безліч обрядів. Колодій – слов'янський обряд, приурочений до Масниці. На масничному тижні мав місце звичай прив'язувати колодки до ніг тим, хто ще без пари. Це мало спонукати молодь замислитись про продовження роду та створення сім’ї. Така традиція була дуже популярною, тому назва обряду колодій вживалася нарівні із назвою свята Масляна, але це зовсім не означає, що дані поняття тотожні.

А тому, не дамо ж забути наші найдревніші традиції!