Читацькі вітрила

21 Березня – Всесвітній день поезії

Це свято було започатковане за ініціативи американської поетеси Тесу Уебб.

Відповідно до резолюції 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО від 15 листопада 1999 року це свято почали відзначати офіційно 21 березня з метою привернення уваги до безцінного внеску літературної творчості у культурне життя людства.

День поезії покликаний об’єднати всіх людей, відданих поетичному слову.

Дещо з історії

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами.

Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.

Першим видатним ренесансним українським поетом вважають Павла Русина з Кросна (народився близько 1470 р., а помер 1517 р.). Поет довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував він в Угорщині, жив у Відні. Однак першим з українців, хто почав писати латиномовні вірші, був Юрій Дрогобич (книга «Прогностичне судження…», 1483 рік).

Цікаво знати

1. Найбільше у світі цитують англійського поета Вільяма Шекспіра.

2. Перша друкована Антологія української поезії вийшла в Почаєві 1790 року – це був звід духовних віршів і пісень, що складався з чотирьох частин і містив у собі вірші, присвячені Богу, Богородиці, святим та іконам. Збірник містив 247 творів і називався «Богогласник». У XIX ст. книжка багато разів перевидавалася.

3. Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, – інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна, жили, очевидно, в кінці XVII – на поч. XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

4. Першими українськими поетесами ХІХ ст. вважають Марту Писаревську (1799-1874) і Олександру Псьол (1817-1887). Творів обох поетес збереглося зовсім мало. М. Писаревська за життя надрукувала лише один вірш «Петраркина пісня» (переспів із Петрарки – «Сніп», 1841), хоч написала значно більше. Її спадщина зберігалася довгий час у місті Вовчій (Волчанськ) на Харківщині в онуки поетеси, доля її натепер невідома.

5. О. Псьол почала писати під впливом Т. Шевченка, її поетичний цикл «Три сльози дівочі» був відгуком на арешт кириломефодіївців, зокрема Т. Шевченка. Довгий час ці вірші приписували П. Кулішу. Деякі твори О. Псьол видавалися також за твори самого Т. Шевченка. Особливо любив поет вірш О. Псьол «Свячена вода» і навіть прохав друзів прислати йому цей вірш на заслання.

6. В Івана Франка (1856-1916) була оригінальна, ні на що не схожа манера написання віршів. Коли в нього виникала ідея, перш ніж записати свій витвір на папір, Іван Якович ходив довго кімнатою, шукав ритм, мугикав мелодію, а лише потім підбирав, наспівуючи, слова. І лише коли віршовані рядки та мелодія поєднувалися у гармонійну цілісність, поет переносив усе на папір.

7. У Китаї поетів страчували за сумну поезію.

8. Одну поезію можна було прочитати 2 848 способами.