Чому дні тижня сьогодні називаються саме так, а не інакше?

Здавалося б, що нового можна повідати про те, що тиждень має сім днів, назви яких відомі й малечі. Однак чи багато нам відомо про назви днів тижня?

Коли ми говоримо слово "тиждень", то, звісно, маємо на увазі проміжок часу в 7 діб із певною назвою кожного окремого дня.

Проте були часи, коли тиждень складався із 5-ох і навіть 10-ох днів. Поступово декади і 5-денки змінилися на семиденки, а кажучи давньоруським словом, – седмиці.

То чому дні тижня мають саме такі назви, які відомі нині? Чи випадкові вони? Чужі ці назви чи рідні нам, українські?

В українців сучасні назви днів пов’язані не з небесними світилами, як, наприклад, у римлян, а більшість назв днів вказує на їх порядок у тижні, послідовність. Точкою відліку цього порядку взято неділю.

Саме слово "неділя" походить від давньоруського слова "нє дєлать", себто "не робити". Неділя – це день відпочинку.

Назва понеділка утворилася від слів "по неділі", тобто "перший після неділі".

Назва вівтірка виникла від слова "второк, вторóй", цебто 2-ий день після неділі.

А середа пойменована так за своє серединне положення між сімома днями тижня.

Четвер – від слова "четвертий" (після неділі день).

П’ятницею назвали 5-ий день по неділі.

І лише субота, назва шостого дня тижня, має відгомін чужого слова "сабат", "шабаш", себто кінець роботи. Так, 6-ий день тижня має неукраїнську назву, утворену від давньоєврейського слова "шабат" (шабаш).

Як називали дні тижня в давнину

На жаль, про власне українські, зокрема, давньоукраїнські, назви днів тижня чути не доводиться. А вони були. Тож спробуймо дослідити і їх.

Одначе справедливо відзначу, що субота, як і інші дні тижня, в давніх українців первісно мала власну назву, тобто українську.

Зокрема, суботу праукраїнці називали Перундень – на честь бога Перуна, якого вважали покровителем шлюбу.

Можливо, саме тому й одружуються українці переважно в суботу. А ще Перун – се бог-воїн, визволитель, а також бог грому, блискавки і земних вітрів. За іншими джерелами, день Перуна – четвер.

Про ТИЖДЕНЬ

Слово тиждень теж має давньоукраїнський відповідник, котрий зрозуміліший, аніж слово "тиждень", позаяк седмиця має в корені давньоруське "сєдьмь", тобто "сім", 7 днів, хоча ще раніше наші предки мали 6 днів у тижневі.

Чому понеділок – день важкий

Приказка "понеділок – день важкий" відома кожному, до того ж відома ще з часів Русі. Хоча відоме й інше прислів’я: "Понеділок – день, як день". І зараз цей вислів точніший.

Однак чому ж так мовлять? Були в історії України страшні часи, котрі й породили перший вислів ("Понеділок – день важкий").

І було це в пору примусового хрещення Русі, коли князь Володимир наказав жорстоко карати по понеділках тих, хто не йшов до церкви у неділю.

Княже слово діяло і через 8 сторіч: навіть у ХVІІІ віці селян, які не приходили на церковне богослужіння, привселюдно карали. Тож понеділок став справді важким із часу примусового нав’язування християнства.

Підстави для виникнення такого прислів’я були, як бачимо, вагомі. Тому вислів зберігся й досі.

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР І ЗВИЧАЇ були тісно прив’язані і до кожного окремого дня. Наприклад,

ПОНЕДІЛОК – день чоловічий. Його вважали важким днем. Справді ж бо, "по неділі", після відпочинку, нелегко братися до важкої роботи.

Тому в понеділок не починали ніякої великої справи, бо його вважали несприятливим, хоча таким був не завжди, адже мав назву Хорошдень (за прадавніх, ще дохристиянських, часів). Є й прислів’я:

Понеділок – шевський празник.

Понеділок і п’ятниця – важкі дні, вівторок і субота – легкі. У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.

ВІВТОРОК – "второй", себто 2-ий день після неділі. Чоловічий день. Його вважали легким днем, сприятливим для початку роботи.

Щасливий день. Мав древню назву Велесдень, бо був приурочений богові Велесові, трудівникові. Прислів’я:

Вівторок – щасливий день.

СЕРЕДА – жіночий день. Цього дня дотримувалися посту. Намагались не мити волосся, не розчісувати, не заплітати кіс, "бо в середи 40 доньок і кожна висмикне пасмо", "бо волосся перестане рости", "бо голова болітиме", "бо коса буде поганою".

Не дозволяли і різати полотно на сорочки та шити або вбиратись у нову сорочку. У дохристиянські часи середа мала назву Яродень. Сучасна назва, "середа", означає середина тижня.

Багата середа на приказки і прислів’я про себе:

Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.

Середа та п’ятниця – четверові не укажчиця.

Скривився, як середа на п’ятницю.

ЧЕТВЕР – "день чоловічий", сприятливий для різних справ. Заборони стосувалися лише деяких видів робіт. Не можна нічого садити в землю, бо з’їдять черви.

Сіяли цього дня капусту, огірки, садили квочку. Подекуди в четвер не мастили: "щоб не було павуків у хаті", не прали, "бо буде град падати", не снували, "бо хлопці снуватимуть по селі" (ходитимуть неодруженими).

До сходу сонця добре примовляти або заговорювати – допоможе. Купальдень – так називали четвер у давнину, бо приурочували його богові Купайлові.

Приказки і прислів’я:

Згоджусь я тобі не тепер, то в четвер. Краще тепер, ніж у четвер. Не тепер, то в четвер. Хоч не тепер, то у четвер.

П’ЯТНИЦЯ – 5-ий день тижня, "жіночий", пісний. Цього дня не виконували домашніх, особливо ткацьких, робіт. Не пекли хліба. У п’ятницю після заходу сонця, кажуть, не можна мити ложок і мисок, бо "вороги будуть тарабанити про тебе язиками, наче тими ложками".

А ось для чоловічої роботи цей день вважали легким на почúн. У п’ятницю добре орати, сіяти жито й овес.

"Проти п’ятниці сон неодмінно справдиться". І хто йтиме свататись – пощастить: "У п’ятницю засватається навіть свинячий пастух", казали. Тому й назва цього дня була – Ладодень на честь бога любови, Лада.

Прислів’я про п’ятницю:

Буде сім п’ятниць на одну неділю.

Не гляди, що п’ятниця, тоді бери, як трапиться.

І лише СУБОТА носить неукраїнську назву.

Найважчий день для роботи. "Субота – не робота: помий, помаж і спати ляж".

Можна почати прибирання – легше пройде. В суботу краще всього купатись і переодягатись. Одні вважали останній будній день вдалим для початку роботи і для початку життя: "Хто народився в суботу – цілий вік буде щасливим".

Інші вважали день важким, намагалися закінчити будь-яку роботу, "бо будеш 10 субот закінчувати". Якщо в суботу одружуються ті, що народився цього дня, то казали, не матимуть дітей.

У суботу змащували долівку жовтою глиною, готувалися до неділі. Перундень. Так називали суботу давні українці, бо приурочували її богові Перунові.

Субота – вся робота. Субота – не робота, неділя – не вільна.

Субота – кінчається робота.

 

НЕДІЛЯ  – "не робота і не діло". Домашню роботу забороняли: "щоб не було хвороби, нещастя вдома".

Не можна в неділю шити, "бо нарве палець". Не можна рубати сокирою. Казали, що розрубана в неділю ломака, якщо її зберегти, навіть через 7 років обов’язково спалахне і згорить.

Але якраз у неділю добре саджати курку, "щоб курчата ішли добре". А ще неділя була днем для толоки й иншої гуртової роботи. 

Народна мудрість про неділю:

Йому щодня неділя.

Неділя – день вимушеного безділля.

Не тоді мені неділя, як сорочка біла, а тоді, коли мала час узяти.

Од неділі до неділі, щоб усі люди погляділи.

Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.

Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є.

У неділю: «Гой-я, гой-я!», а в понеділок: «Головонько моя!..».

Через день – та й неділя, через хату – та й весілля.

    

https://uzhgorod.net.ua/news/118823#:~:text=%D0%92%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B2,%2C%20%D1%81%D0%B5%D0%B1%D1%82%D0%BE%20%22%D0%BD%D0%B5%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B8%22.